Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Каталог файлів
Тема 8
|
| 04.02.2010, 21:07 |
Тема 8: Бюджетно – податкова політика. Управління державним боргом.
1.Політика державних видатків
Бюджетно-податкова політика (фіскальна) - доходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості на виробництво не інфляційного рівня ВВП шляхом зміни держвидатків із системи оподаткування, формування державного боргу.
Державні видатки – витрати, пов’язані з діяльністю держави, спрямовані на впровадження суспільних благ і трансфертних платежів в приватному секторі. Сукупні видатки складаються з 4 частин:
PE=CG+IG+iDG+Tr
CG – споживання у державному секторі (зарплата держслужбовців, платежі за товари, що купуються на поточне споживання)
IG – капітальні видатки держави і державні інвестиції
iDG – відсоток з державного боргу
Tr – трансферти приватного сектору.
Державні видатки можуть бути поточними та капітальними.
Поточні – особисте споживання, трансфертні платежі, відсоток по державному боргу
Капітальні – державні інвестиції
Сукупні державні видатки є складовою сукупного попиту, впливає на сукупну пропозицію, можуть змінюватися у своїй структурі, незалежно від того, який з компонентів державних видатків буде змінюватися, завжди буде змінюватися сукупний попит, отже і характер економічної системи країни.
Залежно від компонента, що змінюється виникають різні економічні наслідки (скорочення державних видатків на субсидування виробництва приводить до рівномірного розподілу ресурсів на підприємствах. А скорочення соціальних трансфертів – до зростання безробіття). Оскільки держвидатки впливають і на ціни, і на розміщення доходів, і на розподіл ресурсів, і на зайнятість – вони є важливим інструментом корострокострокової макроекономічної політики.
2)Податкова політика. Вплив податків на доходи бюджету.
Держава фінансує свої видатки за рахунок податкових надходжень. Податки – частина доходу, що сплачується домогосподарствами і фірмами у визначеному законом розмірі. Податки впливають на економіку через зміну використаного доходу, в залежності від розміру вони по-різному впливають на ринкові зміни. Зниження податків приводить до зростання сукупних витрат, і навпаки.
Податковий тягар в економіці вимірюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів домогосподарств і фірм.
Чисті податки – відношення загальних податкових надходжень до державного бюджету до суми трансфертних платежів приватного сектору.
Залежність доходів держави від рівня оподаткування неоднозначна. В довгостроковому періоді вона описується кривою Лафера.
З малюнка видно, що обсяг податкових надходжень залежить від ставки оподаткування. Якщо ставка = 0, податок не сплачується, якщо =100% - підприємства не працюють. Існує оптимальна ставка m, при якій доходи держбюджету – найвищі, якщо ставка нижча оптимальної на рівні m, бюджет недоотримує доходів, якщо – вища оптимальної α - частина підприємств буде приховувати свої доходи, доходи будуть нижчими, ніж оптимальні.
3)Види та ефективність бюджетно-податкової політики
Податки, державні трансферти, позички, використовуються державою для підтримки ділової активності та розподілу фінансових ресурсів таким чином, щоб забезпечити економічне зростання і соціальне справедливість.
Фіскальна політика може бути:
Стимулююча – скорочення податків з метою розширення сукупного попиту на фазі циклу спад.
Обмежувальна – скорочення державних видатків і збільшення податків з метою скорочення інформаційно-надлишкового попиту в період підйому.
Дискреційною – передбачає цілеспрямовані зміни у розмірі держвидатків, сальдо держбюджету і податків. Використовується для активної протидії циклічним коливанням (для скорочення (збільшення)сукупного попиту, ліквідації дефіциту держбюджету).
Недискреційна (автоматична) – коли державний дефіцит (надлишок) виникають під дією автоматичних чинників, що стабілізують економіку.
Автоматичний стабілізатор економіки – механізм, що дозволяє зменшити циклічні коливання без проведення сеціальної економічної політики. Таким стабілізатором може бути прогресивна податкова система, трансфертні платежі, система соціального страхування від безробіття. Зміна цих величин викликана циклічними коливаннями призводить до зростання сукупного доходу, а отже до зростання податкових надходження в період піднесення.
Проведення активної фіскальної політики ускладнюється труднощами макроекономічного регулювання, прогнозування, що виникають внаслідок недосконалої економічної інфляції. Крім того, фіскальна політика має значний внутрішній лаг – час, який проходить від моменту виникнення економічних ситуацій до прийняття управлінських рішень.
Щоб забезпечити певну стабільність фіскальної політики і зменшити вплив бізнес-циклів, економісти пропонують використовувати твердий курс фіскальної політики, дотримуються правила збалансованого бюджету. Згідно з яким, бюджет повинен збалансуватися щорічно, дотримуючись довгострокової перспективи. Використовуючи політику твердого курсу зменшується автоматизованість економіки. Це призводить до постійних коливань податкових ставок, зменшує інвестиційну активність, перерозподіляє доходи економічних агентів на користь майбутніх поколінь.
З погляду на стабілізацію економіки, ефективним є збалансування бюджету в довгостроковому періоді, що відбувається на циклічній чи функціональній основі. Такі бюджети дозволяють утримати стабільну економічну ситуацію не лише за рахунок автоматизованих чинників, а й за рахунок згладженої податкової політики.
4)Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування
Для оцінки впливу фіскальної політики на держбюджет, використовують:
Концепцію бюджету повної зайнятості – визначається рівнем сальдо, що мав би місце за поточного реального рівня державних видатків і податкових ставок в умовах потенційно-можливого випуску в економіці.
Концепція циклічного бюджету – відбиває вплив ділового циклу на держбюджет, показує, яким чином кожна стадія циклу впливає на доходи та видатки економічних агентів. А також сальдо бюджетів.
Аналізуючи держбюджет, звертають увагу на існування бюджетного дефіциту, він може бути:
Фактичний – коли держбюджет складається під впливом дискреційної політики і циклічних коливань (сума структурного та циклічного дефіциту).
Структурний дефіцит визначається як діючий, при існуючих податкових ставках, і потенційному випуску.
Якщо фактичний дефіцит переходить у структурний, виникає циклічний, його існування пов’язане із зміною структури податків, держвидатків, зміни обсягу виробництва, зміни обсягу зайнятості. Залежить від стадії економічного циклу.
Найважливішим в стратегії макроекономічного розвитку є зменшення дефіциту бюджету. Сучасна економічна думка виділяє такі концепції бюджетного дефіциту:
Загальний дефіцит бюджету (фактичний або касовий), утворюється державними видатками, що перевищують державні доходи та субсидії.
Зовнішній дефіцит = зн. видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел.
Внутрішній дефіцит – визначається як загальний дефіцит – зн. дефіцит
Операційний – загальний за винятком інфляційної ставки відсоткових платежів
Первинний – визначається як різниця загального дефіциту і всіх відсоткових платежів
Поточний дефіцит – утворюється поточними державними доходами за винятком поточних державних податків.
Джерела фінансування бюджетного дефіциту:
Інформаційне – монетизація бюджету, відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральними банками державних цінних паперів. Монетизація має негативний вплив на економіку, бо фінансування центральним банком впливає на розмір грошової маси. Держава в цьому випадку отримує сеньйораж – дохід від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах приросту грошової маси над приростом ВВП, в результаті чого підвищується середній рівень цін. З огляду на це всі економічні агенти починають сплачувати інфляційний податок, що перерозподіляє частину доходів населення (економічних агентів) на користь держави. Інформаційний податок визначається як IT=П(M/P), P – рівень цін, П – темп інфляції, М – маса грошей
Неінфляційне
а)Трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.
б)Внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках, іноземних урядів, міжнародних організацій, продаж цінних паперів.
Зменшуючи дефіцит, уряд може також використовувати накопичену суму боргу. Може збільшувати заборгованість, підвищувати податкові ставки.
5. Державний борг
Для того, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості заощадження, що виникають в економічних агентів повинні бути використані домогосподарствами або державою для приросту державного боргу.
Державний борг (DG) – загальний розмір накопиченої суми заборгованості уряду власникам державних цінних паперів. Він дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилучення бюджетних надлишків.
Державний борг складається з 2-х частин:
Внутрішній державний борг – заборгованість уряду домогосподарствам і фірмам, що володіють державними цінними паперами (D)
Зовнішній державний борг – заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами та урядом(D*)
Основні причини виникнення державного боргу:
Збільшення державних видатків без збільшення державних доходів
Циклові спади і автоматичні стабілізатори економіки
Скорочення податків з метою стимулювання економіки, без відповідного коригування державних витрат
Вплив політичних бізнес-циклів (збільшення державних видатків напередодні виробів)
Величина державного боргу може бути обмежена показниками:
Абсолютними – не є показовими в макроекономіці, бо не враховують зростання ВВП та рівень інфляції
Відносними – може визначатись як
А)відношення боргу до ВВП
Б)суми величини обслуговуючого боргу по відношенню до ВВП
На величину відносних показників впливають:
Рівень реальної відсоткової ставки, якщо визначається розмір виплат по боргу
Темпи приросту реального ВВП
Обсяги первинного державного дефіциту
Між показниками існує пряма залежність так само як між державним дефіцитом і боргом. Оскільки державний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу потребує додаткових витрат на його обслуговування. Отже, зростає бюджетний дефіцит.
Бюджетний дефіцит ускладнюється явищем квазифіскального дефіциту. Квазифіскальними можуть бути:
Зобов’язання держави по видаткам відкладені у часі, тобто перенесення витрат на майбутнє. Виникають внаслідок прихованого субсидування імпорту, або надання державних гарантій з високою вірогідністю витрат
Квазисубсидії центрального банку – діяльність центрального банку, що стосується бюджетної організації уряду, і фіксується за рахунок його доходів. Виникає в наслідок операцій по стабілізації курсу національних валют, рефінансуванні пільгових кредитних ліній, обчисленні центральних кредитів.
6.Вплив бюджетного дефіциту і державного боргу на економіку
Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній сукупний попит і пропозицію, зн.-ек. рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів і видатків. Залежно від х-ру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на:
Короткострокові – наслідки державного дефіциту відомі як проблема «витіснення»
Довгострокові - наслідки державного дефіциту відомі як проблема «тягар боргу»
«Ефект витіснення» виникає через підвищення ринкових відсоткових ставок, що трапляється у випадку фінансування бюджетного дефіциту за рахунок випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни
Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші. В той час як ц. банк зменшує їх пропозиції. Це приводить до швидкого зростання відсоткових ставок, а як наслідок зменшення інвестицій в приватному секторі, щ приводить до скорочення споживчих витрат
«Тягар боргу» має прямий вплив на нагромадження капіталу і споживання майбутніх поколінь, на довгострокове економічне зростання.
Накопичення боргу і підвищення відсоткових ставок приводить до заміщення капіталу державним боргом, оскільки приватні інвестиції скорочуються, заощадження вкладаються в боргові зобов’язання, це в свою чергу приводить до зниження виробничих потужностей, що призначається майбутнім поколінням. А, отже, вони мають нижчий рівень доходу. Держава ніколи не може збанкрутувати, тому що:
Держава має право на оподаткування фіз. і юр. осіб. Підвищуючи податки, держава має можливість залучити додаткові надходження, а отже, частково покрити відсотки, і основну суму боргу
Держава має право друкувати гроші та розплачуватися ними по відсотковій і основній суми
Держава має право рефінансувати борг, тобто випустити нові облігації та використати виручку для оплати облігацій, термін яких уже настав
7.Управління зовнішнім боргом
Зн. борг є частиною державного боргу і виникає внаслідок державної позики за кордоном найчастіше через перевищення імпорту над експортом. В зв’язку з цим, за рахунок закордонних позик, держава намагається покрити дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, що фінансується чистим припливом капіталу до країни. Це можливо за рахунок:
Міжнародних позик у міжнародного валютного фонду, ц.банку, іноземних урядів, іноземних комерційних банків.
Прямих іноземних інвестицій – ввезення до країни іноземної валюти з метою створення нових підприємств, що виробляють продукцію.
Продажу активів країни іноземним інвесторам
Використання золотовалютних резервів
Іноземні запозичення дають змогу країні інвестувати у споживання більше, ніж може виробити національна економіка.
Показники заборгованості країни:
Зн. борг як відсоток від експорту чи ВВП
Сума платежів з обслуговування боргу як відсоток боргу експорту. К-т обслуговування боргу (сума виплат/величину експорту)
Реальний борг на душу населення
Якщо рівень зн. заборгованості дуже великий, виникає криза зн. заборгованості – неплатоспроможність країни-боржника в повному обсязі обслуговувати свої зн. борги, зокрема здійснюються чергові виплати з боргу. Основні причини кризи зн. заборгованості:
Неправильна макроекономічна політика країн-боржників (завищений курс національної валюти, високий дефіцит бюджету)
Різка зміна коньюктури на світових ринках, що супроводжується погіршенням умов торгівлі країн-боржників і зростання відсоткових ставок
Наявність стимулів до відмови від платежів за борг країнам-боржникам
Заходи, що можуть застосовуватися до країн, що відмовляються сплачувати борг:
Кредитори можуть домогтися заморожування майна країн-боржників (лише держ. активи: літаки, золото, кораблі)
На країну можуть накладатися торговельні санації (обмеження, штраф), обмеження або заборона імпорту, позбавлення країни можливості експортувати свою продукцію або брати позики
Країну можуть позбавити доступ до ринку капіталів, торг. кредитів
Доходи від експорту можуть затримувати, коли вони проходять через банки країн-кредиторів
8. Управління і механізм скорочення зн. заборгованості в умовах боргової кризи
Боргова криза – криза зн. заборгованості, що проявляється в неплатоспроможності країни-боржника обслуговувати зн. заборгованість в повному обсязі, зокрема зд. виплати по обслуговуванню накопиченої суми боргу відповідно до попередньої угоди. Вихід з боргової кризи можливий за рахунок:
Зміни графіка сплати боргу – продовження строку кредиту без зміни дисконтної вартості боргових зобов’язань
Реструктуризація боргу - зміна строку або умови виплати боргу
Погашення сплати боргу – зменшення поточної вартості чергових платежів
Найпопулярнішим є реструктуризація боргу, що відбувається в рамках «Паризького клубу», що об’єднує країни-кредитори, яким належить більше 50% боргових зобов’язань країн-постачальників. Найбіднішим країнам-боржникам пропонують один із варіантів допомоги:
Часткове анулювання боргу
Подальше продовження боргу
Новітнім методом по обслуговуванні зн. заборгованості країни є конверсія боргу (борговий своп), що може набувати таких форм:
Викуп боргу – надання країні-боржнику можливості викупити власні боргові зобов’язання на вторинному ринку боргів.
Капіталізація боргу – обмін зн. боргу на власність (акцій промислових, тютюнових компаній)
Конверсія «борг-борг» - заміна існуючих боргових зобов’язань, новими.
|
|
Категорія: Макроекономіка | Додав: Evgenia_Silver
|
| Переглядів: 990 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|